Альтернатива: авіація Української держави

20 червня 1918 р. за вказівкою голови інженерного комітету Головного інженерного управління створено комісію для обмірковування передачі заводу "Матіас" у власність військового міністерства. Після вивчення питання і інтенсивного листування між різними інстанціями 1 вересня 1918 р. урядом ухвалено відповідне рішення. Керуючим заводом призначено ??? [попередній керуючий Стефанкевич явно не годится через провал роботи у 1917 р.]. Технічний відділ (тобто, конструкторське бюро) очолив Леонід Колпаков-Мірошниченко [в реалі працював на "Матіас", хоча не факт, що виїздив з Петрограда - бо раніше працював у Лебедєва; припускаємо, що у 1918 р. втік від більшовиків; можна розглянути й кандидатуру Альфреда Пішофа - він не француз, як вважав я (слідом за Савіним), а австрієць]. Представник від повітряного флоту - хорунжий Павлінець. Ще 11 липня 1918 р. Головне інженернне управління ухвалило план поставок літаків з заводу "Матіас": в першу чергу - виготовлення 30 &

В реалі: В ходе Первой мировой войны возрастание объемов военных заказов, равно как и сокращение производства гражданской продукции, вынудило перепрофилировать некоторые сугубо цивильные предприятия для производства военной продукции. В их числе был и довольно крупный завод сельскохозяйственного машиностроения в Бердянске. Предприятие это имело довольно долгую историю. Будучи основанным в 1884 г., в 1910-м оно было акционировано и официально именовалось Акционерным обществом «Вдова Матиас и сыновья». Акции общества котировались на Парижской бирже. По состоянию на 1913 г. завод «Матиас» занимал восьмое место по размерам капитала и 12-е – по объемам производства среди 334-х предприятий сельскохозяйственного машиностроения Российской империи. На предприятии работало около 500 человек. Завод располагал литейной мастерской производительностью 750 пудов литья в сутки, кузницей с тремя фрикционными и одним пневматическим молотами, механическим цехом с полусотней станков, а также деревооб

Логіка розвитку організації авіації УД могла бути така: 1. формуються корпусні авіадивізіони при одночасному збереженні авіації РГК у вигляді Ескадри повітряних кораблів (ЕПК) і бойових авіагруп (останні в реалі не існували ні в УНР, ні в УД, але були в російській авіації); функції ЕПК - нанесення бомбових ударів, бойових авіагруп - завоювання переваги в повітрі на ключових ділянках фронту; 2. кількісне зростання авіації здійснюється за рахунок розвитку компоненту РГК при консервації складу корпусних частин; 3. відбувається скорочення корпусних дивізіонів (до двох загонів - розвідувального й гарматного) з передачею вивільненої техніки й о/с на вищий рівень. На середину 1918 р. склад корпусного авіадивізіону - як і в реалі: мисливський, розвідувальний і два гарматні авіазагони. Штат - 34 літаки (8 мисливських і 26 розвідників).  Штат ЕПК - три загони (по 4 бомбардувальники і 4 одномоторні двомісні літаки) + 2 одномоторні двомісні літаки в управлінні. Всього 12 бомбардувальників

В реалі: а) на початку березня 1918 р. на одеському заводі "Анатра" знаходилось 111 літаків "Анасаль", 63 "Анаде" і 68 "Фарманів", ще 149 "Анасалей" знаходилось у виробництві; б) на сімферопольському заводі "Анатра" знаходиться 100 винищувачів "Ньюпор-17" без двигунів; в) на одеському заводі знаходилось майже 250 моторів "Сальмсон"; г) завод "Дека" в Запоріжжі отримав замовлення на 5 двигунів 100 к.с., 50 - 129 к.с., 180 - 168 к.с (рядні, типу Мерседес). У 1917 р. велось виготовлення деталей для цих моторів; д) "Анатра" отримав замовлення на 200 моторів Іспано-Сюіза потужністю 200 к.с. на заводі в Сімферополі. Станом на 13.2.1918 р. до Сімферополя не прибув жоден верстат, замовлений у Франції (54 одиниці обладнання застряло в Архангельську); е) 12.4.1918 "Анасаль" прийнятий на озброєння авіації Австро-Угорщини, 5.5.18 "Анатра" отримала замовлення від Австро-Угорщи

Наприкінці Першої світової війни склались дві усталені системи позначень літаків: а) німецька (вона ж австро-угорська): назва фірми, літера, що позначала клас літака, римська цифра, що позначала порядковий номер моделі: Fokker D.VII, LVG C.V, Staaken R.XIV; б) французька: назва фірми, порядковий номер моделі, літера (або літери), що позначали призначення літака, цифра, що позначала кількість членів екіпажу: Nieuport 17C1, Voisin 8Bn2. В стадії оформлення (остаточно ще не усталена) перебувала англійська система: назва фірми, назва моделі літака, опціонально - порядковий номер модифікації (якщо модифікацій було більше однієї). Крім того, американські системи: а) армійська: назва фірми, призначення літака, через дефіс - порядковий номер: Р-1, О-1 та ін. (рання видозміна передбачала ще й додаткові параметри, наприклад, шифрування типу двигуна (PW - винищувач з мотором рідинного охолодження, РА - повітряного); б) флотська: перша літера - призначення літака, цифра - порядковий номер