Публікації

Тандем Яценка

Зображення
Іван Панфілович Яценко з кінця 1918 р. був завідувачем виробництвом Казенного авіаційного заводу в Києві (див.  тут ). У 1924 р. він закінчив авіаційну спеціалізацію Київського політехнічного інституту і поступово від технологічної роботи перейшов до конструкторської. Своєрідною ідеєю фікс для Яценка стало створення двомісного винищувача, який за своїми швидкісними і маневреними характеристиками не поступався б одномісним машинам. В другій половині 1920-х і на початку 1930-х рр. він створює кілька проєктів і прототипів такого літака, але жоден з них не був схвалений військовими. Та Яценко не опускає рук. Шукаючи шляхи підвищення льотних даних, він вдається до новомодного винаходу - шасі, що ховалось у польоті. Але якщо Йосип Неман в цей час експериментував з найпростішим, ручним приводом (пілот крутив ручку лебідки, щоб сховати колеса), то Яценко застосував гідропневматичний. Ще однією новинкою стала внутрішня амортизація коліс.* У 1931 р. Яценко робить перші начерки майбутньої машини.

Літаки Василя Хіоні

Зображення
 Василь Хіоні, грек за походженням, типовий представник космополітичної Одеси, був відомим ще з довоєнних часів пілотом і конструктором. Працюючи на "Анатрі", він створив цікавий двофюзеляжний літак "Анадва" (він же "Хіоні №4") - поєднання двох фюзеляжів "Анаде" (на першому прототипі) або "Анасаль" (на другому). "Анатрі" восени 1917 р. замовили 50 літаків "Анадва" з "Сальмсонами", призначених для Ескадри повітряних кораблів. Аероплани мали будуватись на заводі в Сімферополі, але жоден так і не був виготовлений (трохи докладніше можна подивитись  тут ). За радянських часів Хіоні працював в Одесі, намагався виготовляти на орендовних виробничих потужностях літак "Хіоні №5" ("Горбоконик"), але, зрештою, був репресований як "грецький шпигун" і у 1938 р. страчений. Як же могла розвиватись кар'єра Василя Хіоні в Українській Державі? У 1919 р. в Одесі відновились випробування

Летунство Галицької армії. Початок

Зображення
Необхідна ремарка. За основу беру таймлайн, викладений  тут ...Поки йшли бої за Львів, за півсотні кілометрів на схід, на летовищі при станції Красне, кипіла робота. Українські старшини і стрільці Летунського відділу, утвореного 7 листопада 1918 р., під керівництвом поручника УСС Петра Франка намагались "оживити" півдесятка "Бранденбургів" та "Лойдів", стягнутих до Красного. Добре обладнана ремонтна майстерня на цьому летовищі, якою завідував поручник Сльозак, далеко не завжди могла зарадити - дефіцитні запчастини часто нізвідки було взяти... Виручала винахідливість - наприклад, відсутні гумові покришки коліс замінили сплетеними з соломи косами. Паливо Франко зумів роздобути завдяки особистим зв'язкам - його однокурсник по Львівській політехніці Гонсьоровський завідував нафтовим складом у Бориславі. Петро Франко 10 листопада один з "Бранденбургів", пілотований десятником Кавутою зі спостерігачем поручником Сльозаком, виконав перший

"Трійка" і "Четвірка" Костянтина Калініна

Зображення
Паралельно зі спробами налагодити нормальну експлуатацію свого єдиного літака (докладніше див.  тут ) керівництво "Укрповітрошляху" продовжувало шукати покупців для своїх літаків. Йому вдалось зацікавити Українське Товариство Червоного Хреста (УТЧХ). В серпні 1922 р. Калінін подав Товариству проєкт санітарного літака на базі К-2. Після узгодження деталей 1 жовтня 1922 р. був підписаний контракт на виготовлення чотирьох таких машин для УТЧХ. Відповідно до нього, АТ "Укрповітрошлях" зобов'язувалось представити перший екземпляр літака не пізніше 31 березня наступного року. Якщо літак під час випробувань підтвердить заявлені характеристики, решту три машини слід було здати до 31 серпня. Санітарний літак, створений на замовлення УТЧХ, отримав позначення К-3 (серійні номери 2-5). Від К-2 він відрізнявся змішаною конструкцією (металевий фюзеляж, дерев'яне крило) і силовою установкою - двигуном "Анатра-Іспано" АІ-8Б потужністю 220 к.с. В кабіні розташо

Літаки Калініна довідково: заводські номери

Зображення
Зведена інформація про літаки випуску К.Калініна. Призначення літаків: П - пасажирський, С - санітарний, Ф - аерофотографічний, ЛЛ - літаюча лабораторія, К - військовий кур'єрський. 1     - 1 екз. - К-2 з BMW IIIa.   П, Ф   U-PSKA (1922) 2-5  - 4 екз. - К-3 з АІ-8Б           С        U-CHKA, U-CHKB, U-CHKC, U-CHKD (1923) 6-9  - 4 екз. - К-4 з BMW IV      П, Ф  U-PSKB/U-FOTO, U-PSKC, U-PSKD, U-PSKE/U-GEOD (1923) 10   - 1 екз. - К-4 з АІ-8В           П        U-CHKE (1924) 11-14 - 4 екз. - К-4 з АІ-8В        П         U-VINN, U-LUGA, U-PSKF, U-PSKG (1924) 15-16 - 2 екз. - К-4 з HS-8          С        експорт в Іспанію (1924) 17-19 - 3 екз.   К-4 з АІ-8Б         П        U-PSKH, U-PSKI, U-RIVN (1925) 20 -   1 екз. К-4 з HS-8               П         експорт в Чехословаччину (1925) 21 -   1 екз. К-4 з АІ-8Б              С         U-CHKF (1925) 22-26 - 5  екз. К-4 з L-5                П        U-PSKK, U-PSKL, U-PSKM, U-PSKB, U-PSKE (1925) 27 - 1 екз. К-4 з L-5               

"Укрповітрошлях" - початок діяльності

Зображення
Акціонерне товариство "Укрповітрошлях", засноване 5 жовтня 1921 р. (див.  тут ), починало свою діяльність практично з нуля. Костянтину Калініну не вдалось викупити літак К-1 в Київського авіазаводу. Дирекцію підприємства не влаштовувала запропонована конструктором ціна, а подавати до суду Калінін не захотів (хоч його партнери, брати Касяненки, і наполягали на цьому) - він розумів, що це стане непродуктивною витратою часу й коштів. Креслення К-1 і патент на еліпсовидне крило стали головним внеском Калініна в капітал акціонерного товариства. Особисті заощадження акціонерів, невелика позика банку - так вдалось нашкребти суму, потрібну для оренди скромної контори і майстерні. Першим виробом майстерні, гордо названої "заводом", став літак К-2 із заводським номером 1. Моноплан з високо розташованим підкісним крилом від К-1 відрізнявся, головно, цілком металевим каркасом фюзеляжу та крила і двигуном BMW IIIa потужністю 185 к.с. Крім пілота, він вміщав чотирьох пасажирі

Калінін і брати Касяненки - початок "Укрповітрошляху".

Зображення
Костянтин Калінін, який у 1919-1921 рр. служив на посаді військового представника на Казенному авіаційному заводі, примудрявся паралельно навчатись на авіаційному відділенні Київської політехніки. Здобуті знання він одразу ж "конвертував" у проєкти літаків. Ідеєю фікс Калініна стало створення недорогого пасажирського літака. Першою спробою стала досить проста конверсія розвідника КАЗ Р.1а - на кшталт тих, що робилися в Німеччині. Замість задньої відкритої кабіни спостерігача, обладнаної кулеметною туреллю, влаштували двомісну закриту пасажирську кабіну. Прототип, який не отримав спеціального позначення, а в документах проходив як "Кур'єрский КАЗ", випробовувався з лютого 1920 р. Літак мав двигун "Мерседес" D.IIIа потужністю 160 к.с. Загалом машина літати могла, однак комфорт для пасажирів був мінімальний. Зрештою, влітку 1920 р. "Кур'єрський КАЗ" передали до дивізіону міжнародного сполучення Ескадри повітряних кораблів. Калінін чудово