Альтернатива: авіація Української держави

Упродовж 1919-1920 рр. Казенний авіаційний завод у Києві поступово розвивав виробництво, передаючи Повітряному Флоту нові й нові партії літаків-розвідників*. Однак потреби військових не обмежувались лише цим класом літаків. Для Ескадри повітряних кораблів потрібні були бомбардувальники - двомоторні, або й більші. Придбати їх за кордоном було проблематично, хоча й вдалось отримати деяку кількість німецьких машин**. Єдина українська альтернатива - одеський літак "Анадва" - був морально застарілим і міг придатись лише як навчальний. Ця ситуація не пройшла повз увагу начальника техвідділу КАЗ Леоніда Колпакова-Мірошниченка. На початку січня 1921 р. він надіслав до Управління Повітряного Флоту лист, у якому виклав свої пропозиції щодо будівництва двомоторного середнього бомбардувальника. Конструктор посилався на свій досвід (у 1915 р. на петроградському заводі Лебедєва за його проектом побудували двомоторний літак "Лебедь-XIV", знаний також як "Лебедь-Гранд" ...

Моя стаття на тему у "Воєнно-історичному віснику"   Літаки Повітряного флоту Української Держави

Сьогодні виповнилось 97 років Повітряним Силам Української Держави. Вони були утворені як самостійний вид Збройних Сил універсалом ЯВПГ, оголошеним 2 серпня 1921 р. - у день св. Іллі, покровителя військових авіаторів. Створення Повітряних Сил відбувалось шляхом реорганізації Повітряного Флоту - через виведення його авіаційної компоненти з підпорядкування Сухопутних військ. Повітроплавна складова (корпусні повітроплавні загони, повітроплавні парки та Школа військових повітроплавців) лишились у Сухопутних військах, перейшовши у підпорядкування артилерії. Одночасно до Повітряних Сил увійшло Управління морської авіації. Структуру Повітряних Сил тепер складали три основні компоненти: 1) авіація операційного призначення ( Ескадра повітряних кораблів , бойові авіаційні групи та легкі авіаційні групи); 2) авіація для Сухопутних військ (корпусні авіаційні дивізіони); 3) авіація для Морських сил (колишнє Управління морської авіації). Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – мож...

На початку 1924 р. стан Ескадри повітряних кораблів був не найкращий. Замість належних за штатом 12 бомбардувальників вона мала лише вісім. До того ж, пара гігантських "Штаакенів" лише вряди-годи піднімалась в повітря - здебільшого, під час парадів та показів високоповажним гостям. Реальну силу становила тільки шістка "Віккерсів" "Вімі". Спроби створити власний двомоторний бомбардувальник на заводі в Києві под керівництвом Колпакова-Мірошниченка були не надто успішними [спойлер: в реалі це був 2Б-Л1, який будувався під керівництвом того ж Колпакова-Мірошниченка, але в Москві]. Тому на початку 1924 р. Повітряні Сили звернулися до Дорньє. В результаті з'явилась машина з фірмовим позначенням Do N [в реалі цей бомбардувальник проектувався для Японії, був прйнятий на озброєння як "тип 87" і випускався фірмою "Кавасакі"]. Літак дуже нагадував гідроплан "Кит", поставлений на колеса: таке ж крило-парасоль, підняте над фюзе...

В структурі Повітряного Флоту Української Держави існувала "успадкована" ще з російських часів Ескадра повітряних кораблів (ЕПК). Це стратегічне з'єднання первісно комплектувалось чотиримоторними бомбардувальниками "Ілля Муромець". Влітку 1918 р. в ЕПК лишалось тільки чотири таких велети та з десяток одномоторних літаків. Однак до кінця року усі "Муромці" довелось списати через поганий технічний стан. У 1919-1920 рр. склад ЕПК поповнився за рахунок колишніх німецьких літаків. Загалом різними шляхами вдалось здобути понад два десятки аеропланів. Здебільшого це були "гроссфлюгцойги" виробництва фірм "Гота" та "Фрідріхсхафен". Траплялись і гігантські "різенфлюгцойги" "Цеппелін-Штаакен" та легкі двомоторні "Готи" класу Gl. Більшість цих машин надходили після демілітаризації, але в Україні на них знову встановлювали кулемети та бомботримачі. Отримала Ескадра і кілька двомоторни...

Паралельно з розробкою легких літаків, Дорньє проектує двомоторний літаючий човен "Кит". Машина розроблялась одразу у двох варіантах: пасажирському ("Авіалінії України" замовили три екземпляри "з креслярської дошки" для лінії Одеса-Стамбул) і військовому. Силова установка в обох модифікаціях була однаковою - два мотори АІ-8В (300 к.с.). Озброєння військового варіанту складалось з двох спарених кулеметних установок (на носовій і хвостовій турелях), передбачалась підвіска до 200 кг бомб.  Прототипи військового і цивільного варіанта "Кита" будувались практично паралельно. Випробування цивільного зразка (з/н 1025) вдалось розпочати в листопаді 1923 р., але військовий (з/н 1028) через настання зими чекав на перший політ до березня 1924 р (для випробувань його перевезли до Криму). Другий і третій екземпляри, замовлені "Авіалініями України" (з/н 1026, 1027) здали замовнику у травні й червні 1924 р. Військові за результатами випробувань п...

Паралельно з цивільними літаками, Дорньє будує в Бердянську три дослідних зразки літаків військового призначення: 1) мисливець "Сокіл" (з/н 1015): одномісний високоплан з мотором АІ-8В (300 к.с.), озброєний двома синхронними кулеметами. Перший політ - 1 листопада 1922 р. 2) розвідник "Комета Р" (з/н 1016): двомісний одномоторний на базі "Комети" ІІ. Двигун АІ-8Б (220 к.с.), згодом замінений на АІ-8В. Озброєнння - три кулемети (синхронний, на верхній турелі і в нижній люковій установці). Перший політ - у вересні 1922 р. 3) розвідник "Комета РГ" (з/н 1017) - аналог "Комети Р", але на поплавцевому шасі. Перший політ - у жовтні 1922 р. За результатами військових випробувань обидва розвідники були забраковані, а мисливець прийнятий на озброєння.  15 березня 1923 р. була укладена угода про постачання 72 мисливців "Сокіл" (з розрахунку 54 екземпляри для трьох дивізіонів + 33 % для резерву). Літак прийняли на озброєнння під поз...