Альтернатива: авіація Української держави

...Павленко разом із конструктором підійшли ближче до літака. Інші старшини шанобливо розступились. Перед ними був продукт гарячкової тримісячної роботи фахівців "Матіаса" - гібрид "Спада" із двигуном з Олександрівська. Леонід Колпаков-Мірошниченко пригадав, як улітку в технічному відділі заводу він "відкопав" креслення винищувача SPAD VII, прислані ще 1917 року з московського заводу "Дукс"*. Ідею налагодити в Україні виробництво цього непоганого літака в Управлінні інспектора Повітряного Флоту зустріли "на ура". На заваді, однак, стала "невеличка" заковика: в Україні нізвідки було взяти мотори "Іспано-Сюїза"... Знадобилось кілька тижнів інтенсивного телеграфного листування й особиста поїздка до Олександрівська** щоб переконатись, що мотори виробництва місцевого заводу "Дека" можна встановити на "Спад". Шестициліндровий "Дека-170" був навіть трохи потужніший від 150-сильної "Іс

Вранці 1 грудня 1918 року на аеродромі бердянського заводу "Матіас" було незвично людно. Погода стояла ідеальна для польотів: морозець схопив льотне поле, зробивши його придатним дла польотів, а "колдун"* на високій щоглі ледь тріпотів - сильний вітер, який кілька попередніх днів дув з Азовського моря, нарешті, вщух. Поблизу наметів-ангарів вовтузились мотористи, прогріваючи двигуни кількох "Фарсалей"**. Новенькі літаки сьогодні мала прийняти комісія Повітряного Флоту. Подія загалом не рядова, але вона не пояснювала присутності групи високопоставлених старшин-авіаторів - прийомку міг цілком провести представник Повітряного Флоту на заводі, сотник Павлінець. Старшини не зважали на "Фарсалі" - для них, досвідчених авіаторів, ці аероплани "корпусного типу" не становили жодної сенсації. Натомість вони скупчились навколо одномісного біплана з тягнучим гвинтом. Око фахівця бачило у ньому якийсь дивний покруч: фюзеляж від кабіни пілота до