Летунство Галицької армії. Початок

Необхідна ремарка. За основу беру таймлайн, викладений тут

...Поки йшли бої за Львів, за півсотні кілометрів на схід, на летовищі при станції Красне, кипіла робота. Українські старшини і стрільці Летунського відділу, утвореного 7 листопада 1918 р., під керівництвом поручника УСС Петра Франка намагались "оживити" півдесятка "Бранденбургів" та "Лойдів", стягнутих до Красного. Добре обладнана ремонтна майстерня на цьому летовищі, якою завідував поручник Сльозак, далеко не завжди могла зарадити - дефіцитні запчастини часто нізвідки було взяти... Виручала винахідливість - наприклад, відсутні гумові покришки коліс замінили сплетеними з соломи косами. Паливо Франко зумів роздобути завдяки особистим зв'язкам - його однокурсник по Львівській політехніці Гонсьоровський завідував нафтовим складом у Бориславі.

Петро Франко

10 листопада один з "Бранденбургів", пілотований десятником Кавутою зі спостерігачем поручником Сльозаком, виконав перший в історії летунського відділу ГА політ - кілька кіл поблизу летовища для випробування машини після ремонту. З 14 листопада почались бойові вильоти на розвідку. Зношені машини часто підводили - до 30 листопада з 11 бойових вильотів завдання вдалось виконати лише в семи. Два літаки розбились через несправності - на щастя, без жертв. Тим часом поляки в районі Львова лише за період з 5 по 22 листопада здійснили 69 бойових вильотів, скинули на українські позиції близько 250 авіабомб...

21 листопада 1918 р. в Галичину прибули ешелони Окремого загону Січових Стрільців (ОЗСС), переданого в розпорядження ЗУНР гетьманом. Тим часом у Вінниці, на базі Подільського авіадивізіону армії УД, йшло формування Авіаційного відділу ОЗСС. Очолив його сотник Джамбулат Кануков.

1 грудня до Красного прибув ешелон з технікою Авіавідділу ОЗСС. З платформ розвантажили десяток літаків - два "Фарсалі" з чорними гетьманськими тризубами на передніх частинах гондол, півдюжини "Ньюпорів" 17-ї і 23-ї моделей (деякі з них ще зберігали російські кокарди і зображення трупних чашок - емблеми загонів 1-ї Бойової авіагрупи) і, нарешті, два новеньких, в заводських ящиках, "Анасалі" з одеського заводу. Останні були виготовлені на австро-угорське замовлення і мали на крилах, фюзеляжі і стерні чорні "балкенкройци".

Перше, що довелось зробити з новоприбулими літаками - це привести їхні розпізнавальні знаки до єдиного стандарту. Річ у тім, що галицькі стрільці, які встигли відчути на собі дію польської авіації, при появі літака виробили звичку лупити по ньому з усіх стволів. Перші розпізнавальні знаки, запроваджені для Летунського відділу, мали вигляд жовтого і блакитного квадратів, намальованих на нижній поверхні крила. Але й вони себе не виправдали - надто вже їхня форма нагадувала польські "шаховніци"... Тому літаки Авіаційного відділу отримали круглі жовто-блакитні кокарди на крилі і горизонтальні смуги таких же кольорів на стерні.

Разом з літаками до Красного прибули четверо пілотів і двоє повітряних спостерігачів, ще з десяток осіб льотного складу приїхали упродовж наступних двох тижнів. Авіаційний почав бойову роботу з 4 грудня. Завдяки відносно новій техніці, досвідченим пілотам і наявності боєприпасів (разом з літаками прибули й авіаційні бомби), відділ Канукова значно "пожвавив" ситуацію в небі Галичини. Українські літаки тепер вилітали на розвідку не поодинці, а парами - літака-розвідника супроводжував винищувач. Дедалі частіше на голови польських вояків сипались бомби. Але ефективність бойової роботи летунства ГА часто страждала від неузгодженості дій двох формально автономних підрозділів - Летунського відділу ГА і Авіаційного відділу ОЗСС. Не допомагали узгодженій роботі й особисті амбіції старшин.

Зрештою, з дня 1 січня 1919 р. була офіційно запроваджена нова організація. Обидва відділи об'єднали в Летунському курені ГА. Його 1-шу сотню очолив поручник Сльозак, 2-гу - прибулий з УД сотник Борис Губер, а командиром куреня став сотник Д. Кануков. П. Франка, теж підвищеного у званні до сотника, залишили на посаді референта летунства НКГА. Посада ця була суто адміністративною, але Франко продовжував час від часу літати на розвідку як повітряний спостерігач.

Обидві сотні поділили функціонально. 1-ша була "польовою" - в її складі зосередили літаки-розвідники. Станом на 1 січня 1919 р. вона мала три "Бранденбурги", один "Лойд", два "Фарсалі" та один "Анасаль". У 2-й ("бойовій") сотні було чотири "Ньюпори". Крім цього з десяток літаків різних типів і різного походження ремонтувався в майстерні у Красному.