"Трійка" і "Четвірка" Костянтина Калініна

Паралельно зі спробами налагодити нормальну експлуатацію свого єдиного літака (докладніше див. тут) керівництво "Укрповітрошляху" продовжувало шукати покупців для своїх літаків. Йому вдалось зацікавити Українське Товариство Червоного Хреста (УТЧХ). В серпні 1922 р. Калінін подав Товариству проєкт санітарного літака на базі К-2. Після узгодження деталей 1 жовтня 1922 р. був підписаний контракт на виготовлення чотирьох таких машин для УТЧХ. Відповідно до нього, АТ "Укрповітрошлях" зобов'язувалось представити перший екземпляр літака не пізніше 31 березня наступного року. Якщо літак під час випробувань підтвердить заявлені характеристики, решту три машини слід було здати до 31 серпня.

Санітарний літак, створений на замовлення УТЧХ, отримав позначення К-3 (серійні номери 2-5). Від К-2 він відрізнявся змішаною конструкцією (металевий фюзеляж, дерев'яне крило) і силовою установкою - двигуном "Анатра-Іспано" АІ-8Б потужністю 220 к.с. В кабіні розташовувались два члени екіпажу (пілот і бортмеханік), двоє хворих або поранених на ношах і один медичний працівник. Ноші завантажувались через довгий прямокутний люк в лівому борту фюзеляжа.
Як і передбачав контракт, перший К-3 був готовий наприкінці березня 1923 р. Щоправда, довелось почекати кілька днів, доки підсохне льотне поле - в Києві ще не було летовища з твердим покриттям. Перший політ К-3 виконав 11 квітня. Вже за три дні замовник санкціонував виготовлення решти літаків (Калінін почав це робити раніше, не очікуючи остаточного рішення). 9 серпня 1923 р., в день св. Пантелеймона, відбулась церемонія передачі УТЧХ ще трьох К-3.
Літаки з червоними хрестами на фюзеляжі й крилі отримали реєстрацію U-CHKA, U-CHKB, U-CHKC і U-CHKD. За схемою, розробленою УТЧХ, три машини чергували на "аеросанітарних станціях" в Києві, Полтаві і Херсоні, а четверта проходила технічне обслуговування. Авіаційний парк УТЧХ враховувався в мобілізаційних планах Повітряних Сил УД. Санітарні К-3 були постійними учасниками військових навчань.

Паралельно з виготовленням серії санітарних К-3, К. Калінін працював над наступною машиною - пасажирським К-4. В її конструкцію він заклав принцип універсальності: залежно від вимог замовника літак міг мати дерев'яне або металеве крило. Моторама допускала монтаж двигуна АІ-8Б (220 к.с.) або імпортного BMW IV (240 к.с.); пізніше встановлювались також двигуни АІ-8В та "Юнкерс" L-5 (обидва - по 300 к.с.) Крім пілота і бортмеханіка, літак вміщав чотирьох пасажирів.

В 1923 р. почалось виготовлення чотирьох К-4 (с/н 6-9) для "Укрповітрошляху". Для них купили імпортні двигуни BMW IV. Калінін і партнери поспішали - конче слід було відновити пасажирські перевезення в навігацію 1923 р. І це вдалось зробити: перші два К-4 (реєстраціїї U-PSKB і U-PSKC) почали рейси у вересні. Враховуючи досвід попереднього року, керівництво акціонерного товариства вирішило поки зосередитись на одній лінії - Київ-Вінниця-Кам'янець-Подільський. Коли ж у жовтні були готові ще дві машини (U-PSKD і U-PSKE), відновились і польоти на лінії Київ-Рівне.
Щоб не переривати польотів взимку, Калінін доопрацював "четвірки" - на них встановили обігрівачі кабіни і замінили колеса на лижі. Як тільки на зміну осінній хляпі прийшов сніговий покрив, польоти продовжились.
Наприкінці 1923 р. ситуація "Укрповітрошляху" покращилась. Компанія експлуатувала п'ять літаків (один аерофотознімальний К-2 і чотири пасажирських К-4), ще чотири літаки К-3 були продані УТЧХ. На заводі заклали чергову партію з п'яти К-4 з моторами АІ-8В. Один з них був замовлений УТЧХ в санітарному варіанті, а ще чотири призначались для власного флоту.

Санітарний К-4 (с/н 10, реєстрація U-CHKE) влітку 1924 р. демонструвався на авіаційній виставці в Берліні. Це відкрило шлях літакам Калініна на міжнародний ринок. Літаки U-PSKB і U-PSKE навесні 1924 р. переобладнали в аерофотознімальні для роботи за контрактом Головного геодезичного управління. Вони отримали нові реєстрації - U-FOTO і U-GEOD.

Упродовж травня-серпня 1924 р. флот "Укрповітрошляху" поповнився ще чотирма літаками К-4 (с/н 11-14). Перші два з них отримали реєстрацію U-VINN і U-LUGA - на честь першої лінії "Укрповітрошляху" і нової траси до Луганська. Решту дві машини позначались U-PSKF і U-PSKG. У 1925-1928 рр. виготовили ще 30 серійних К-4. Таким чином, загальна кількість виготовлених літаків цього типу досягла 39 екземплярів [як і в реалі].

Успішна демонстрація К-4 в Берліні призвела до перших замовлень з-за кордону. Дві машини в санітарному варіанті (з оригінальними французькими двигунами, а не їх українськими копіями) замовив Червоний Хрест Іспанії. Згодом чотири пасажирські літаки продали до Персії (Ірану), по одному - до Чехословаччини та Естонії. Один літак купив Аеротехнічний інститут (м. Херсон) - він використовувався як літаюча лабораторія для дослідження поведінки льотчика в польоті, ще одного докупило УТЧХ.
Дві машини К-4 придбали Повітряні Сили. Вони були прийняті на озброєння як кур'єрські літаки "Калінін" К.1, але використовувались також і для відпрацювання можливості переобладнання мобілізованих машин в допоміжні бомбардувальники. В такому варіанті літак отримав два кулемети (на верхній турелі і перекидний у віконній установці), бомбовий приціл та бомботримачі під фюзеляжем. З екіпажем з трьох осіб і озброєнням літак міг підняти два центнери бомб.
Найбільшим же покупцем К-4 став "Укрповітрошлях". Загалом він отримав 21 машину. І справжнім проривом став продаж п'яти К-4 "Авіалініям України", які досі експлуатували виключно літаки "Азов-Дорн'є".
Завдяки К-4, який виявився достатньо дешевим і надійним, "Укрповітрошлях" побудував досить розгалужену мережу повітряних ліній, які пов'язували Київ з західними і південно-східним регіонами ("Авіалінії України" монополізували пасажирські перевезення у південному і східному напрямках). У 1926 р. відбулось "розлучення": АТ "Укрповітрошлях" став типовою авіакомпанією, позбувшись виробничих функцій, а авіазавод був виділений у самостійне АТ "Літаки Калініна".
Зведена табличка по літаках Калініна - тут